Кирило похмуро дивився на те, як дочка радісно кинулася назустріч своїй матері. Дочка почала щось весело тараторити і Кирилу здалося, що такою щасливою він не бачив доньку вже давно. Після розлу чення він відчував до колишньої дружини таку пекучу нена висть, що не дозволяв дочці спілкуватися з нею. Розлу чилися вони через зраду дружини. І зрадила вона з його другом, з яким вони мали спільну справу. Чи то на помсту за те, що Кирило відсудив у неї доньку, чи то з теплих почуттів, які колишня дружина відчувала до свого нового обранця, вона переписала на нього свою частку в компанії. Кирило досі не міг сказати, що саме він сприймав як більшу зра ду.
Але зараз він не відчував до колишньої дружини абсолютно нічого. Нині важливими були лише почуття доньки. Сьогоднішньої зустрічі могло не бути, якби не його нинішня дружина. Світлану він зустрів через півроку, після розлу чення. Їм якось одразу стало затишно один з одним. Світлана зуміла також швидко завоювати довіру дочки і тягнути з одруженням вони не стали. І все ніби було добре, але варто було дочці спитати про матір, як Кирило різко її обсмикував. Так сталося й учора увечері. Дочка пішла зі столу, не доївши вечерю. Він був упевнений, що чинить правильно, тому питання Свєти застав його зненацька. – Ти кого хочеш покарати своєю непримиренністю, дружину чи дочку? Кирило здивувався.
– Ти про що взагалі? Я не караю, я просто хочу захистити дочку від зрадниці. – А хіба дочка вона теж зрадила? Вона ж хотіла забрати дочку, і не її ви на, що ти виявився сильнішим. – Я думав ти на моєму боці? – Ви бач, але у цьому питанні я на боці дитини. Не можна розлу чати дітей із матір’ю. Ти хіба не бачиш, як вона нудьгує? – У моєї дитини є мати – ти. – Я дуже її люблю і рада, що вона мене не відштовхує, але мати їй ніяк не заміню. Подумай про це. І Кирило подумав. А вранці, після безсонної ночі, зателефонував колишній дружині та призначив їй зустріч у цьому кафе. Звичайно, зустрічатися він їм дозволить виключно під своїм контролем, але й за це мати з дочкою були йому вдячні.
