Я зараз дуже сподіваюся, що з вашими порадами зможу ухвалити правильне рішення. Мені двадцять п’ять. У шлюбі я вже чотири роки. У нас із чоловіком син, якому два роки. Я свого чоловіка дуже люблю. Він моя опора та підтримка. У нас дуже хороша та міцна сім’я, була… Загалом історія така. Коли ми з чоловіком побралися, дуже хотіли дитину. Ось і заваrітніла я через рік спільного життя. Вагітність і пологи були важкими. Але добре, з дитиною зараз все гаразд. Після пологів наші з чоловіком стосунки трохи змінилися. Звичайно, через дитину ми часто не могли проводити час разом, як раніше. Та й не лише через дитину.
Через роботу чоловіка теж. Він далекобійник. Буває, що рейс триває тиждень; іноді бувало і більше. Отож і нудно стало мені. Спілкуватися тут мені нема з ким. Чоловік на роботі, мама далеко живе від нас, мої подруги постійно зайняті своїми роботами. Ось я й вирішила. Я вирішила зареєструватись на сайті знайомств. Але там написала, що для дружнього спілкування. Ось і познайомилася з різними людьми та заговорила з ними на різні теми. В основному це були хлопці, але я не передавала цьому значення. У мене ж і до заміжжя були чудові друзі-хлопці. І ось.
Одного дня я забула закрити вкладки на ноутбуці, і чоловік побачив ці листування і почав читати. Почав сkандалити дуже голосно кричав, раптом мені навіть здалося, що він ударить мене. Але, дякувати Боrу, цього не сталося. Він не слухав мене, тільки й робив, що кричав. Не дав мені навіть сказати слова. Наступного дня він мав рейс. Я, як завжди, готувала сумку з їжею та з речами. Але він не взяв нічого з цього. А коли виходив із дому, велів мені збирати мої речі та йти. Ось зараз я не знаю, що робити. На кілька днів поїхати із сином пожити у матері? Або залишитися та спробувати обговорити з ним. Що б ви порадили?
