Я помітив, що після дня народ ження моєї дружини вона стала якоюсь сум ною. Крім цього, була постійно в роздумах. Ось я і вирішив обійняти її і запитати, в чому справа. – Та мені страաно просто. Мені вже сорок. – Ну і що? Адже не я придумав фразу, що життя в сорок тільки починається. У цієї цифри багато-багато плюсів. – І які? – запитала мене дружина. – Ти, може, не знаєш, але більшість чоловіків починають цінувати своїх дружин саме після сорока років. – І чому ж?
– Та тому, що ви стаєте мудрішими. Ось ти ж зараз не розбудиш мене серед ночі і не запитаєш, про що я думаю, правда? -Правда. – Правда, тому що за ці п’ятнадцять років тобі вже все одно, про що я думаю. Не правда? – реготнувши, запитав я. – Вірно, – теж посміявшись відповіла дружина. – Ти ж уже не кажеш мені переключити канал, коли я дивлюся футбол. Ти мовчки йдеш в нашу кімнату, вмикаєш телевізор там, і дивишся свій улюблений серіал. Адже це мудрість. Я ж розумів, що дружині подобається те, що я говорю. Ось і вирішив продовжити.
– Більше сkандали не влаштовуєш через те, що на весіллях я запрошую на танець іншу жінку. Ми обговорюємо це вдома, без будь-яких свідків. – І справді. Так це і є мудрість, – сказала дружина. – Ну, звичайно. А ще, ти за ці роки навчилася добре фарбуватися. Виглядаєш дуже елегантно. А пам’ятаєш себе в перші роки нашого знайомства? У тебе на обличчі були всі кольори веселки. – Ах, так. Звичайно пам’ятаю. Спасибі, дорогий. Ти мені дуже допоміг. – Та я просто нагадав тобі, яка ти прекрасна у мене, причому в сорок років. А на майбутнє у мене було ще багато красивих слів. Хіба мало, вона знову згадає, скільки їй.
