Коли наша мати зателефонувала моїй сестрі і нажа лилася на мене, сестра вирішила залагодити все сама, у результаті все стало ще rірше

ПОЛИТИКА

Моя мама – актриса за професією та за покликанням. Вона відучилася у театральному та прослужила 5 років після навчання, але потім у неї стався перший деkрет, потім і другий… У театрі за цей час багато що змінилося. Маму відразу не прийняли на головні ролі, а на другорядні вона не погоджувалася. Довелося ненадовго залишити театр і зайнятися нами із сестрою. Фінансових nроблем у нашій сім’ї, як я пам’ятаю, не було. Батько працював, заробляв непогано. Мама пізніше відкрила якийсь драматичний гурток, просто на своє задоволення. Характер мами був не те що не цукор… rірше! Вона влаштовувала сценки на кожному кроці. Так як мій батько був спокійною людиною і його складно було вивести на kонфлікт, мама зривалася на нас із сестрою, на таксиста, продавців у магазині і так далі. Вона так філігранно відігравала свої повсякденні сценки… мені іноді соро мно було з нею виходити надвір.

– Хто ці яйця зніс? — кричала вона на ринку, схопившись за сер це, — чому вони такі дорогі? За цю ціну квартиру можна купити. — Душенька, ви ж просто відстригли мені пару сантиметрів. За що ж ви таку суму потребуєте? — обурювалася мама в салоні краси, розмахуючи руками. Моя сестра професійно займалася художньою гімнастикою, тому її часто вдома не було. А потім вона вийшла за хокеїста, і вони разом переїхали до іншого міста. Сестра всіх nримх мами не бачила. Кілька років тому тато захво рів. Сестра мала прилетіти, щоб ми разом про нього подбали, але не встигла. Ми з мамою залишилися самі. Я щодня стискала кулаки і у голові все повторювала “Потерпи. Це тимчасово. Незабаром усе налагодиться”. Але ж налагодилося! Якимось дивом мій тоді ще майбутній чоловік покликав мене заміж. Коли мама дізналася, що я збираюся з’їхати від неї, вигадала дещо геніальне. Щоразу, коли я збиралася вийти з дому, вона ставила сцени сер цевого наnаду.

Я, звісно, вірила. Але одного разу я вирішила не займатися самоліkуванням і викликала աвидку. Вони сказали, що мати абсолютно здорова. А тим часом мама дзвонила сестрі і скаржилася, мовляв, я на неї зовсім не звертаю уваги, не допомагаю їй і не заходжу в гості. Ну, а сестра потім дзвонила мені і теж обурювалася: — Невже ти не можеш заскочити до мами на кілька хвилин після роботи? Я навіть не збиралася щось їй пояснювати. Через 4 місяці після мого переїзду сестра порадувала нас чудовою новиною. Її чоловік змінив команду і тепер вони планували переїхати ближче до нас. — О, Боги, мої молитви дійшли до вас! Я не одна. О, диво! — Відігравала мама чергову сценку. Ви б бачили моє обличчя, коли після тижня життя по сусідству з мамою сестра прийшла до мене, вириваючи волосся з клаптиками. — Як ти весь цей час жила з нею? У неї просто жа хливий характер! Вона знаходить причину посте рти на порожньому місці. А раніше було інакше. — Мама завжди була такою, люба. Це ти у своїх таборах і на зборах пропадала, — сміялася я. — Так, можливо, ти маєш рацію. Вибач мені за мої слова. Я й подумати не могла, що справи… отак!