Я у шлюбі вже вісім років. Ми познайомились в університеті. Це було кохання з першого погляду. Ми разом із перших днів нашого знайомства. Одружилися. За рік наро дився наш син. Після весілля ми жили окремо від батьків чоловіка, винаймали квартиру. Жили добре, мирно. Але одного разу все перевернулося. Два місяці тому батька чоловіка не ста ло і через тиждень після nохорону до нас переїхала моя свекруха, з валізою та зі своїми речами. Вона ніколи не працювала, сиділа вдома. Тільки готувала, іноді пекла пироги, печиво, а решту робив її чоловік: прасував, прибирав, мив посуд – словом, господарював.
Приходив після роботи та займався домашніми справами. Мій свекр був чудовою людиною. Моя свекруха говорила, що «не народ жена для роботи, у мене спина бо лить, не люблю посуд мити, прасувати». Заради справедливості зазначу, що вона справді смачно готує. Мій син любить її пиріжки. Її пельмені, салати бездоганні. Має чудовий кулінарний талант. Але, коли вона щось готує чи пече, у кухні панує хаос, треба відмивати після неї весь посуд та кімнату. У свої 62 роки вона виглядає на 45, на обличчі – жодної зморшки.
Але мій свекор у свої 66 років виглядав на 80, він цілий день бігав, орав. У нього був дуже втомлений вигляд. Свекр працював ще сторожем, щоб дружина завжди мала гроші на нову зачіску, на манікюр, нову сумку. І ось сер це не витри мало. Його не ста ло. Тепер його обов’язки впали на мого чоловіка. То їй потрібні ліkи, то треба купити хліб, платити за комуналку. Вона не хоче сидіти з онуком, адже у неї бо лить спина. Вона, як друга дитина в будинку, після себе ніколи не прибирає, цілий день щось вимагає. У мене вже нема сил.
