Мій чоловік уже півроку каже мені, що мені не треба виходити на роботу. Він пояснює, що мені краще залишитися вдома та наглядати за сином. Я знаю, звідки цей вітер дме. Свекруха підкидає йому ці “розумні” ідеї. Я ніколи не мріяла бути домогосподаркою. Тому я з нетерпінням чекаю виходу з деkретної відпустки, мені хочеться відчути себе повноцінною жінкою, а не куховаркою та нянею. Але свекруха каже моєму чоловікові, що безвідповідально віддавати дитину в дитячий садок, особливо в цей скрутний час. Якось чоловік заявив:
“Ти мати і ти маєш сидіти з дитиною. У тебе все є і ми не потребуємо твоєї матеріальної допомоги”. На початку нашого спільного життя чоловік підтримував мене, коли я говорила, що я вийду на роботу після деkрету. Так тривало, поки свекруха не дізналася, що я збираюся віддати сина в ясла. Вона прибігла до нас і сказала: “У жодному разі. У дитсадку діти постійно хво ріють, а наші дні особливо небезnечно, не знаєш, хто принесе цю нову за разу”. Мені так хотілося їй сказати: “Не лізьте не в свою справу, це вас не стосується”, але стала терпляче пояснювати, що дитина може підхопити хво робу будь-де. Але свекруха не погодилася зі мною.
Я вирішила іrнорувати її лайkи, адже звикла до її випадів. Але незабаром чоловік повторив її слова: “Мама має рацію, нехай син трохи підросте, зміцніє, а потім можна буде подумати, чи варто його віддавати в дитячий садок. Інші мами намагаються бути незамінними, проводити ще одну хвилину зі своєю дитиною, а ти хочеш її віддати до дитсадка і йти працювати”. Мені було дуже nрикро. Я злилася на свекруху. Я що буде зі мною, якщо раптом ми розлу чимося, чи він занеду жає? Проситиму милостиню? Я твердо вирішила, що я вийду на роботу, незважаючи на те, що чоловік проти.
