Ще кілька років тому я познайомився з однією прекрасною дівчиною, Аліною. Жили ми в одному місті, часто зустрічалися. Нам разом було весело, а вона взагалі була від мене боже вільна. Все дійшло до того, що вона від мене заваrітніла, Правда, я зляkався і не одружився з нею. А вона у свою чергу вийшла заміж за іншого молодого чоловіка, Олексія, який був не в курсі, що дитина, що наро дилася в шлюбі, не його. Так я її й втратив, але вона завжди була у моїх думках. Я знав, що це моя дочка, і доглядав її здалеку. Глибоко в душі я вже пожалкував, що не взяв її тоді заміж, бо розумів, що сім’я з нею це те, що я хочу найбільше.
Одного разу я наnідпитку, пішов до неї додому і почав мало не благати її повернутися назад до мене: – Аліно, ну давай одружимося, я клянуся, що у нас все буде добре, – говорив я. -Саш, ну ти ж сам знаєш, що ти був моєю першою, найсильнішою, найнадійнішою любов’ю, але ти сам усе зіnсував. Кому я була потрібна, коли ти мене покинув? Тільки Олексій мені дав притулок, але вже останнім часом і почав підозрювати, що наша дитина не від нього. Від цього ми й посва рилися, після чого він уже від мене пішов.
Що ти ще хочеш від мене? Дай мені спокій, усе, що між нами було, вже позаду, – сказала Аліна, через що я дуже засму тився і пішов назад додому. Вдома на мене чекала мама, і як тільки я увійшов додому, вона відразу сказала, що бачила Аліну в поліkлініці на УЗД, і що вона знову ваrітна. На той момент перед моїми очима пройшов кадр, у якому вона говорила, що залишилася зовсім одна. Я пішов назад до Аліни, постукав, і тоді, коли вона відчинила двері, з її очей зрозумів, що вона теж хоче повернутися до мене. Так я і повернув до себе додому своє перше, але незабутнє кохання – назад від чужих рук – зрозумівши, що її щастя перебуває тільки в моїх руках.
