Вже чотири рок, як я вийшов на nенсію. З моєю дружиною ми живемо на околиці міста, в селищі, де у нас є свій великий будинок, ділянка, і невеликий бізнес. Брата у мене немає, але є дві сестри. Старша Сара, і молодша Настя. Обидві живуть далеко від мого будинку, зустрічаємося кілька разів на рік. Тобто, вони приїжджають до мене. Так трапляється частіше, ніж зворотнє. Так як я не можу залишити господарство і будинок надовго без нагляду, я буваю у них раз в три роки. Коли вони у мене, живуть собі на втіху. Та я і не проти, адже вони мої сестри. Батьки у нас давно поkинули цей світ, ми повинні бути згуртованими. Кро вні родичі, зрештою.
Але, мабуть, вони так не вважали. Два тижні тому до мене додому прийшла моя молодша сестра Настя зі своїм співмешканцем. Так вийшло, що ми почали сnеречатися через її чоловіка, я не витримав, висловив все і про нього, і про сестру, згадав навіть Сару. Після вже і Настя сказала те, що разом з Сарою вони приховували від мене два роки. Виявляється, Сара залишить все своє майно (тобто будинок в селі) Насті. Вона сказала про це Насті ще два роки тому. У спадщині, слава Богу, я не потребую. Ми всього добилися з дружиною самі. Бідними вже точно нас не назвеш. Я просто був обу рений. За моєю спиною повертають такі справи; звичайно, неприємно.
І знаєте, в чому прикол? Ні б я ображався, але зі мною перестала спілкуватися Сара. Серйозно? Я навіть причину не знаю. За всі ці роки вона завжди приходила до мене без нічого. Ніколи нічого не приносила з собою. Але рада була прийняти на зворотному шляху гостинці. Може, справа в заз дрості? Вони заздрять мені? У мене ж і дружина є, сім’я, діти і онуки. А у них немає. У Сари немає чоловіка і дітей. Настя має сина, але він далеко не самий хороший хлопець на світі, сім’ї у нього теж немає. Це тільки мої припущення. Нічого конкретного не знаю. Просто мені nрикро, що найрідніші люди кілька років за моєю спиною робили і вирішували такі справи. А спілкувалися зі мною, як ні в чому не бувало.
