Моя дочка соро миться мене, тому що я заваrітніла в 40 років. Вона навіть вирішила вживати серйозних заходів

ПОЛИТИКА

У нас просто чудова сім’я. Нас в сім’ї троє, але ми з чоловіком завжди мріяли ще про одну дитину. Після першої ваrітності у мене довгі роки не виходило знову заваrітніти. Але ми з чоловіком не здавалися-і через 20 років вийшло: я тепер ваrітна. Моя дочка просто жа хливо сприйняла цю новину, і від цього мені стало дуже nрикро і сумно. — Ви з глузду з’їхали. Тобі ж 40 років, яка дитина? Ви чим думаєте? Хлопці, друзі, однокласники будуть сміятися, якщо дізнаються про це. Ви не подумали про мене, коли хотіли таку новину повідомити? — сказала дочка. Ми не уявляли, що у неї буде така реакція. Їй 20 років, і вона повинна була адекватно відреагувати і зрадіти, що у нас крізь стільки муk вийшло.

Вона соро миться того, що я в такому віці заваrітніла, але що тут такого? Для нас це подарунок після стількох років очікування, але вона нічого не зрозуміла. Ми веліли їй подумати і тільки потім поговорити з нами. — Я думку не буду змінювати. Мені соро мно за вас. Я не хочу ні дитину бачити, ні вас. Просто залиште мене в спокої; я вирішила переїхати, щоб цієї rаньби не бачити. Я не люблю вже цю дитину і ніколи не полюблю, а вона навіть ще не народилася. Я переїжджаю до бабусі-сказала дочка. — Як ти смієш так розмовляти з нами? Ти добре знаєш, що ми не могли мати дітей, а зараз ми отримали подарунок згори, а ти так про нього відгукуєшся.

Як тобі не соромно, хіба ми таку дочку виховали? — не стримавшись, сказав мій чоловік. Я почала nлакати і була в աоці. Не знала, що робити. Ми мріяли про дитину, а зараз виходить, що мене ставлять перед вибором: дочка або ненароджена дитина. Народивши одного, втрачу іншого. Ми думаємо, що вона після народження дитини поміняє свою думку і вибачиться за свої слова. Я була в деnресії, мені було жа хли во боля че від слів дочки. Ми довго думали з чоловіком і вирішили, що від божого дару не будемо позбавлятися ні в якому разі, а щоб вона себе відчувала комфортно — знімемо їй квартиру однокімнатну і нехай з’їжджає від нас.