Мені вже 70, і я за свої роки можу відрізнити хорошу людину від поrаної, рідну, від не рідної. Так я зблизилася з колишнім зятем, а дочка віддалилася від мене. 12 років тому моя Танечка вийшла заміж за Олега. Він був простим слюсарем, і мені з чоловіком спочатку не подобався. Будь-який батько бажає найкращого для своєї дитини. Але, як виявилося, час довів протилежне. Чотири роки тому я втратила чоловіка та потрапила до ліkарні. Зять організував усе необхідне для nохорону та nоминок мого чоловіка.
Моя дочка працювала в пристойній компанії і не могла відпрошуватися в робочий час, а зять примудрявся все організовувати, дитину до школи і на додаткові заняття водити і мені до ліkарні передачі приносити. Тоді я зрозуміла, що зять у мене золотий. А донька з отриманням посади стала безсер дечною та неуважною до мене. Після того, що дочка стала заробляти більше Олега і стала постійно дорікати йому в цьому. Але незважаючи на це, зять не забував про мене і приходив частенько, щось полагодити, лампочки замінити, у дворі дров наколоти.
Незабаром Таня оголосила про розлучення. Олег тихо і мирно прийняв цю новину, тому що їхні стосунки і так не ладналися і дружина віддалилася давно від нього. Переїхав у свою комунальну кімнатку, а квартиру залишив дружині та синові. Але так само не забував про те, що я старенька бабуся, живу одна без чоловіка, і іноді заходив до мене, щоб допомогти по господарству. Коли моя дочка дізналася про це, то дуже образилася і забула про мене. Але треба все називати своїми іменами. Дочка в мене недооцінила свого чоловіка, а він, незважаючи на розлучення, не забував про мене. За що я йому дуже вдячна.
