Після нещасного випадку моя мама перестала ходити. Незабаром вона звикла до свого становища, але до цього не звикав мій свекор. Його вчинок я досі не пробачила

ПОЛИТИКА

Коли мені було 9, мої батьки потраnили до Д Т П. Батька не стало на місці, а мати залишилася інва лідом. Все своє життя я допомагала мамі, вона не могла ходити, та й не тільки в цьому їй потрібна була допомога. Завдяки їй я закінчила школу з золотою медаллю і вступила до престижного університету. Після цього все стало краще. Мама ніби заново наро дилася, звикла до коляски і навчилася обходитися без сторонньої допомоги. Пізніше я влаштувалась на роботу в одній приватній компанії, і під час одного візиту сина начальника ми закохалися одне в одного. Звучить, як сценарій сопливої мелодрами, але це моє життя. Його звали Влад, він працював на вищій посаді, і, як я й казала, був сином мого начальника Віктора Сергійовича.

Віктор Сергійович не був дуже радий, що його єдиний син збирається одружуватися з кохання, а не за статусом, як було прийнято в їхніх колах, але вибір сина він поважав, і за кілька років ми з Владом одружилися. Батьки Влада на весілля подарували квартиру у центрі столиці, але ми вирішили купити іншу на свої гроші. Подаровану квартиру ми за взаємною згодою подарували моїй матері. Я часто заходила до неї, але взагалі весь день я проводила на роботі. І ось одного разу я затрималася на роботі трохи довше, ніж звичайно. Я дзвонила мамі, а вона не брала слухавку. Уявляєте, як тоді я розпереживалася? Тому я й попросила чоловіка, щоб той забрав мене з роботи та відвіз до матері.

У квартирі нікого не було. Пізніше мені сусідка розповіла, що якийсь чоловік лаявся з мамою, та та після сварки просто вийшла з дому. Вже за описом сусідки я здогадалася, що це був мій улюблений свекор, Віктор Сергійович. За його словами, моя мати лише заважала нашому шлюбу та комфортному проживанню і згодом стала б тягарем для всієї нашої родини. Я знайшла маму у парку поряд із квартирою. Ми разом пішли до нас додому, і якийсь час вона залишалася там, але потім, після того, як Влад поговорив із батьком, Віктор Сергійович сам приїхав до нас і особисто вибачився у моєї мами. З того часу моя мама знову живе у тій квартирі, допомагає нам пенсією, заготівлями. Я завжди захоплювалася силою мами, але тепер я захоплююся її добротою, адже зла вона ні на кого не тримає.