Я вийшла заміж рік тому. Живемо ми мирно, дякувати Богу, за цей час жодного разу не сва рилися. Ми вирішили поїхати на море. Ми подивилися номери в готелі, зрозуміли, що все це не по кишені. Адже я не маю стільки грошей. Після весілля ми з чоловіком вирішили нагромадити грошей, щоб улітку змогли відпочити нормально. Але невдовзі мого чоловіка звільнили, і ми почали витрачати гроші на продукти та комунальні послуги. Три місяці тому нам вдалося з’їздити на вихідні до Європи, у відпустку на пару днів, але тоді ми зняли найдешевші номери.
Тоді за відпочинок я заплатила із власної кишені. Якось чоловік сказавши, що знає гроші, і додав, що збирається платити тільки за себе і запропонував мені позичати гроші у своїх батьків, або у подружок. Мої батьки були в оповіді: моя мама сказала, що мій чоловік зобов’язаний заплатити і за свою дружину. До весілля ми домовилися, що ніхто ні в кого в борг не братиме. Чоловік запропонував позичати гроші у його матері. Я вирішила дотримуватися його поради і попросила у свекрухи. У відповідь вона сказала, що сама збирається на море, до того ж, якщо я не маю грошей, я не повинна дозволяти собі відпустку.
А своїм подругам вона скаржилася, що я жебрака – і сиджу на шиї у чоловіка. Мені було nрикро, адже я не злиденна: я працювала і витрачала всю мою зарплату на продукти та платила комуналки. У результаті ми поїхали на море, але я мушу повернути 30 тисяч чоловікові, інакше буду потім відсотки платити. Під час поїздки я думала про ситуацію, що склалася, адже в нормальних сім’ях так не буває. Я не дуже була рада, адже розуміла, що тепер мені доведеться віддавати йому зарплату. Навіщо мені такий відпочинок? І взагалі, я думаю про припинення наших стосунків.
