– Запроси Риту. Вона буде рада побачити племінницю, – як завжди, лізла зі своїми порадами свекруха. Рита – моя золовка. Через два дні день народження моєї доньки, і вже сьогодні я розсилала всім запрошення, але запрошувати Риту я, якщо чесно, не хочу. Навіть знаючи, що вдома є маленька дитина, під час свароk вона голосно матюкалася і кричала просто на весь будинок. Її поведінка виходить за всі рамки пристойності. Вона дуже наха бна і для неї немає такого поняття, як повага до старших. Єдина людина, у присутності кого Рита поводиться більш-менш нормально, це мій чоловік. Але мій чоловік та свекруха вже зми рилися з характером Рити.
Вона поводилася так зухвало ще з дитинства. Ось, наприклад, минулого року, прийшовши на день народження моєї доньки, вона навіть не привітала Ніну, іменинницю. Рита просто стояла на кухні та розмовляла з моїм чоловіком. Я поралася з дитиною весь день, а згадала Рита про дитину, тільки коли в ній наро дилися чергові претензії до мене. – Ти чому дитину водою з-під крана допоюєш? Ти зовсім тупа, чи що? Елементарні речі не знаєш, я не розумію? – кричала вона. Після цього полилася ще одна величезна купа об раз у мій бік. У самої ні чоловіка, ні дітей, а сама на мене лає ться, мовляв, не так дбаю про доньку. – Щоб я тебе більше не бачила в моєму домі, – сказала я після того, як відвела дочку до її кімнати.
-Я взагалі до брата прийшла, а не до тебе, теж мені, уявила собою королівну, – фиркнула Ріта. Чоловік весь цей час вставляв якісь фрази в роді “заспокойтеся, не варто сва ритися через дрібниці”, але я його заткнула, і виштовхнула за межі мого будинку його сестру. Свекруха з чоловіком досі намагаються нас помирити і кажуть, мовляв, до Ріти треба знайти особливий підхід, на кшталт – вона росла без батька, от і огризається, намагається захистити себе від усього. Я не маю наміру терпіти і боротися з дитячими тра вмами золовки і не збираюся з нею спілкуватися доти, доки вона не перегляне свою поведінку.
