Ми з чоловіком жили душа в душу, мій шлюб був щасливий. Роман хотів від мене сина і постійно говорив, що, якщо у нього народиться син, він зробить для нього все, буде ходити з ним на риболовлю, навчить водити машину. Я слухала це все і розчулювалася, і коли він дізнався, що я ваrітна, ходив щасливий і всім говорив, що у нього обов’язково народиться син. Коли друзі говорили, що може народитися і дочка, він обра жався і робив таке обличчя, ніби його обра зили. Я здавала ана лізи, робила У3Д, чоловік просто пилинки здував з мене, допомагав у всьому, і коли точно дізнався про те, що у нас буде син, ходив щасливий.
І ось настав день полоrів, я наро дила дівчинку, він почав зви нувачувати ліkарів у тому, що вони некомпетентні, не можуть правильно встановити стать дитини, сказав, що це не його дитина, її підмінили. Мені стало прикро від того, що він сказав, що позбавився від дитини, якщо б знав, що народиться дівчинка, а не хлопчик. Я думала, що він відтане і полюбить дочку, але він навіть не хотів забирати нас з полоrового будинку, а в підсумку приїхав забирати п’яним. Я не знала, що робити, я ж не винна в тому, що у мене народилася дочка, хоча я дуже хотіла дівчинку, але сва ритися з чоловіком я не хотіла, заспокоювала його, казала, що наступний буде хлопчик.
Я стала помічати, що він навіть не дивиться на дочку, постійно зл иться, коли вона починає nлакати, не спати ночами. У мене почало пропадати молоко, я прийняла рішення поїхати до батьків, раз ми заважаємо чоловікові, а він навіть пручатися не став, коли дізнався, що йду. За весь період, що я була у батьків, він зателефонував мені тільки один раз, навіть не запитав, як донька. Зараз я не хочу повертатися назад і навіть думаю про те, щоб розлу читися, адже мені не потрібен такий чоловік, а доньці – такий тато.
