Ми з майбутнім чоловіком познайомились в інтернет. У нього на аватарці була най жахливіша фотографія на світі. Але коли він мені написав, то чомусь вирішила дати йому шанс. Він виявився дуже приємним хлопцем. Ми спілкувалися майже щодня. Було так романтично. Ми розповідали один одному все на світі, і мені здавалося, що він моя доля. З новим молодим чоловіком ми жили в сусідніх містах, але одного разу вирішили подолати відстань і побачити одне одного. У житті він був набагато симпатичніший, ніж на аватарці.
Я одразу ж закохалася в нього. За місяць хлопець запропонував переїхати до нього і навіть знайшов для мене непогану роботу. Життя з коханим здавалося казкою. Він був уважним та дбайливим, але зі своїми недоліками. Він розкидав усі речі по будинку, часто забував купити якісь продукти, хропів. І ось настав довгоочікуваний день весілля. Я обрала гарну дату, домовилася із РАГСом щодо числа, покликала друзів та близьких. Все сталося так несподівано та швидко, що я багато чого забула купити, замовити. Про букет нареченої взагалі згадала в останній день. Я була вся на нервах і змусила нервувати і чоловіка.
Поки я приводила себе в порядок у салоні, постійно дзвонила нареченому: то не забудь обручки, то квіти, то візьми помаду. Тільки в РАГС-і з’ясувалося, що наречений забув обручки та букет вдома. Я мало не розnлакалася прямо на місці, думала, який у мене нікчемний чоловік, гаразд, букет, можна і без цього, але обручки. І раптом з’явився його друг з обручками, які він помітив на столі і взяв про всяк випадок, поки чоловік намагався розібратися з краваткою. Ми щасливі разом, але той щасливий і водночас жахливий день я ніколи не забуду.
