– Ну, я мамі пообіцяв, що переведу всі подаровані нам на весілля гроші на її карту, – задоволеним голосом заявив мій майбутній чоловік, Мишко. – Стоп-стоп, почекай, як так? Ми вирішили погасити мій кредит на ці гроші. Я ж із цими думками кредит оформила. Твоя мама взагалі не бере участі. Ресторан нам оплачує моя мама, а я оформила кредит, щоб купити собі весільну сукню та піджак тобі. – Так, все правильно, але моя мама теж бере участь. Вона казала, що купить тобі букет та взуття мені під новий костюм. До того ж, не пішки я до тебе приїду. Миші 34, а мені 23. Так, у нас велика різниця у віці, але ми один одного розуміємо з півслова.
Мишко викладає філософію в університеті, в якому навчаюсь я. Власне, так ми й познайомилися, але невдовзі зрозуміли, що хочемо бачити одне одного не лише в аудиторії та під час уроку. Мишко досі живе зі своєю мамою у двокімнатній квартирі. Свекруха мене вже з першої зустрічі не злюбила. – Ой, не думаю, то ви зможете жити разом… ой, а у вас навіть грошей немає на весілля… ой, думаю занадто рано ви вирішили одружитися , – аргументів проти мене було море. Незабаром під час підготовок до весілля я заваrітніла. Так як я з статури дуже худенька, живіт у мене з’явився відразу, приховувати його не було сенсу.
І тут свекруха побачила шанс позбу тися мене, запитала сина, чи впевнений він, що дитина саме від нього. Тут я встряла в їхню душевну розмову. – Ви думаєте, я комусь у ліжко стрибнула на перервах між парами? Це взагалі ваш син мене в спокої не залишає, всі претензії до нього. Із цими словами я пішла до своєї мами. Мені було nрикро, що Мишко, як завжди, стояв осторонь і слухав, як його мама покриває мене бру дом. Наступного дня майбутній чоловік прийшов до мене з квітами та вибаченнями, а пізніше і його мати до вибачень приєдналася. Зараз ми на весь час готуємося до весілля, а чоловік видає днями таке… «Гроші за весілля мамі віддамо » – каже…
