Нещодавно мого чоловіка звільнили з роботи, і йому довелося шукати нове місце. Але зробити це було не так просто. Він два місяці просидів удома, ми подекуди добували гроші, доводилося на всьому сильно економити. Ми б ще якось витримали, але у нас маленька дитина на руках, нашому синові лише 5 місяців. Спочатку мої батьки нам фінансово допомагали, підтримували як могли. Але ми розуміли, що батьки – пенсіонери і якось незручно у них постійно позичати гроші. І нарешті мій чоловік знайшов роботу, він був готовий на всі умови, аби знову почати приносити в будинок гроші.
Проблема була в тому, що місце роботи було дуже далеко, а мій чоловік працював через дві доби. Спочатку він якось намагався справлятися з таким графіком. Вставати доводилося о 6-й ранку, щоб до 9 -ї і встигнути на місце роботи. Три години він провів в електричці. Закінчував роботи десь до 8- ї, приїжджав додому вже за північ. Чоловік сильно втомлювався з-за дороги, тому приходив додому, вечеряв і одразу лягав спати. Я розуміла, що йому дуже важко, тоді запропонувала інший варіант. Адже батьки чоловіка жили близько до його нового місця роботи, нехай лишається після зміни у них, а потім спокійно на ранок приїжджає додому.
Чоловікові сподобалася ідея, так він два місяці залишався у батьків, нормально висипався. А потім знову почав приїжджати додому. -Ти ж знову не висипаєшся, чому сьогодні у батьків не лишився? -А більше в них залишатися не вийде … вони сказали, що якщо вже я дорослий і у мене є свій будинок, то я повинен ночувати у себе, а не їх обмежувати. -Так як так, вони ж твої батьки. Як рідний син може їх обмежувати? -Я Сам цього не зрозумів. Але вони почали говорити, що , якщо я в них живу пів місяця, то маю продукти купувати і за комуналку платити… А утримувати два будинки одразу я не подужаю. Тому краще приходитиму додому.
