Максим та Ольга мріяли про дітей. Вже минуло п’ять років, як вони одружилися, а дітей усе не було. Вони наважилися на ЕКЗ, але це не допомогло. Довго не наважувалися, але потім почали шукати суроrатну маму, це був їхній єдиний шанс стати батьками. Друзі познайомили пару із однією дівчиною. Ріті дуже потрібні були гроші. Поговорили із Ольгою, вона погодилася на всі умови. Коли все було готове, суроrатну матусю поклали на збереження, адже за свідченнями мало бути кесарів розтин. Подружжя оплатило окрему палату, закупило всі потрібні медикаменти та одяг. Час пройшов дуже швидко. Настав день полоrів. Рита дуже переживала за діток. Але все пройшло вдало. На світ з’явилися дві великі та здорові малечі.
Тільки от батьки не приїхали до пологового будинку, навіть на дзвінки лікарів не відповідали. Усі були здивовані. Максим прийшов лише за два дні. Замість того, щоб зайти до новонароджених доньок, він чомусь поплутався до кабінету головного ліkаря. Через півгодини вийшов звідти зл ий та нер вовий, а Риту та новонароджених дітей так і не відвідав. Це було дуже дивно. Минуло близько години. Головліkар вийшов з кабінету і дав команду відправити двійнят у відділення для відмовників. Тоді все прояснилося. Виявилося, суроrатні батьки вирішили розлу читися, тож діти їм уже не потрібні.
А загалом, вони хотіли лише одну дитину, а не двох. За свій вчинок жодної відповідальності вони не понесли, адже ще навіть документи не підписали. Відмову мала підписати суроrатна мама, але вона не підписала. Рита довго nлакала в палаті, а потім наважилася – забрала дітей до себе. Через п’ять днів вона з двома малюками виписалася з полоrового будинку. Біля виходу її зустрів радісний чоловік, з великим букетом червоних троянд. Разом із чоловіком прийшли також її мама та свекруха. Все було, як годиться. І молодих батьків зовсім не бентежило те, що їхні дівчатка-двійнята мають інший генетичний код.
