Закінчивши університет, я знайшов роботу. Там і познайомився зі своєю Інною, орендував квартиру і стали ми там жити разом. Через два роки мені, у спадок від бабусі дісталася двокімнатна квартира. Щойно вступив у права власності, як мені запропонували підвищення. Але нова посада була в іншому місті. Порадилися з Інною та вирішили переїхати. Але мені начальство натякнуло, що якщо я там виявлю себе, то через пару років мене переведуть назад до рідного міста. Тож мою квартиру вирішив не продавати, а здати в оренду. Буде непоганий додатковий дохід. За тиждень до нашого переїзду до нас у місто приїхала моя тітка. Двоюрідна. Попросилася пожити із сім’єю у моїй квартирі, поки я у від’їзді.
Я, звичайно, у захваті не був, все-таки втрачав додатковий заробіток, але погодився. Все ж таки не чужі люди. Два роки у чужому місті пролетіли швидко. Там ми з Інною побралися. А незабаром вона завагітніла. Я набрався досвіду і був готовий до наступного кроку в кар’єрі. По всьому виходило так, що нова посада в моєму рідному місті чекатиме на мене за місяць до полоrів Інни. Але виявилося, що мені нема куди повертатися. Тітка з чоловіком та сином досі не змогли стабілізувати свої фінансові справи та не в змозі оплачувати оренду іншої квартири. Тому і звільняти мою квартиру не збираються.
Але ж ми домовлялися, що до мого повернення вони звільнять квартиру. Хоч як дивно, але тітку підтримали мої батьки. Мовляв, ти добре заробляєш і можеш зняти собі іншу квартиру. Тобто, мало того, що я через них втратив немаленьку суму, не виручену за оренду, так ще й повинен витрачатися на винаймання квартири і поневірятися по чужих кутах з дитиною?! Зараз йду до своєї квартири, поговорити з родичами. Дам їм два тижні. Або самі звільняють мою квартиру або це зробить nоліція. А ті родичі, що закликають мене поступитися квартирою сім’ї тітки, нехай самі пускають їх у своє житло.
