Так вийшло, що зараз я не спілкуюся зі своїми бабусею і дідусем, хоча я дуже сильно їх любила, не знаючи подробиць. Мене мама в дитинстві багато карала, проявляла зайву суворість: я не розуміла, чому вона так до мене ставиться, навіть ненавиділа маму до тих пір, поки не дізналася всю правду. Виявляється, моя бабуся була дуже жорстокою по відношенню до своєї дитини, точно також і дідусь: вони тримали мою маму в їжакових рукавицях. Вони використовували жорстокі методи виховання дитини, а при найменшому відхиленні від зобов’язань, вони просто влаштовували пекло для мами.
Мама ніколи не розповідала, що їй довелося пережити в дитинстві і в юності, тільки один раз вона випила трохи, і почала розкриватися. Коли мама розповідала, у мене волосся вставали дибки, я не могла повірити, що вона говорить про дідуся і бабусю. Я вважала, що вони є прикладом для наслідування, але насправді вони-дияволи, зараз я більше з ними не спілкуюся, а вони зви нувачують маму в тому, що вона нібито налаштовує онуку проти них. Навпаки, моя мама вважає, що все це в минулому і не потрібно тримати зла на них, а я так не вважаю, мені здається, що саме важке дитинство залишило серйозну тра вму.
Як на мене, так з дитиною потрібно звертатися акуратно, пояснювати їй, чому вона неправильно робить, не потрібно проявляти жорстокість, адже коли дитина виростає, то вона зганяє всю злобу на оточуючих і на свою дитину. Зараз я більше не засуджую маму, намагаюся проводити більше часу з нею, а з бабусею і дідусем не спілкуюся: нехай зараз вони відчують, як це бути відкинутими. Вони просять мою маму поговорити зі мною, а я вважаю, що, насправді, якби не вони, то я виросла б зовсім іншою людиною.
