У мене є хороша подруга. Їй вже 45, і ось на «старості років» вона закохалася в молодого хлопця. За її розповіддю, він з першої зустрічі привернув її увагу і завоював своєю харизматичністю і розумом. Я нічого не маю проти, але питання в тому, що вона поводиться як дівчинка, постійно думає і розповідає про нього, переживає про його почуття і будує плани про майбутнє. З боку її поведінка виглядає смішно і безглуздо, адже її молода людина – студент, який просто не може визначитися, і лише проживає свою молодість.
Думаю, для нього ці відносини просто експеримент, чого не скажеш про неї. Він безробітний, живе в гуртожитку, вона ж працює на хорошій посаді, має високий дохід. Подруга з інтелігентної, забезпеченої сім’ї, а він користується її любов’ю і становищем. За її словами, в ньому вона знайшла своє жіноче щастя. Днями я дізналася, що вона зібралася за нього заміж і ні які вмовляння на неї не діють. Любов затьмарила розум. Як можна всерйоз прийняти рішення в 45 років-вийти заміж за студента. У його любов я теж не вірю.
Не може бути любові, коли у всьому різні погляди на життя. Такі шлюби недовговічні. Я розумію, що будь – яка жінка хоче любити і бути коханою, і коли поруч молодий і красивий чоловік-ти більше розквітаєш і молодієш. Завжди намагаєшся бути в хорошій формі, доглядаєш за собою. Але що буде з такими відносинами через 10-15 років, коли роки візьмуть своє ? Молодий, стрункий чоловік в самому розквіті сил – і жінка пенсійного віку. Хіба не смішно? В її випадку варто лише насолоджуватися кожним днем і не загадувати на майбутнє, адже в будь-якому випадку з часом їх дороги розійдуться.
