Коли я тільки вийшла заміж, моя кар’єра була на піку, тому я відразу сказала чоловікові, що не збираюся звільнятися з роботи, на що чоловік підтримав мене, сказав, що я маю право реалізовуватися як особистість. Я була дуже рада, що чоловік у мене розуміючий і багато в чому збирається підтримувати, але як виявилося, це було тільки зовні так. Кожен раз, прийшовши з роботи, я наводила порядок, готувала їжу, все було чудово, я не так сильно втомлювалася, але потім, через кілька місяців після весілля я заваrітніла. Чесно, я не планувала ваrітність, думала, що спочатку потрібно реалізуватися, а тільки потім думати про все це.
Чоловік зрадів цій новині, так як вважав, що саме час подумати про дітей. Ми стали готуватися до народження дитини, купили все необхідне, вже придумали ім’я малюку, свекруха обіцяла, що допоможе. Ваrітність протікала трохи важко, я весь час хотіла спати; чоловік сказав, що я можу більше не ходити на роботу; я оформила декрет і чекала появи дитини. Коли народилася дитина, в моєму житті все перевернулося: чоловік став дратівливим, говорив, що він не встигає відпочивати, не може сконцентруватися на роботі.
Допомога від свекрухи так і не надходила, тепер чоловік взагалі затримувався на роботі, а мені доводилося не тільки ростити дитину, але ще і підтримувати порядок в домі і готувати вечері. Коли дитина вже виросла, я сказала чоловікові, що хочу працювати, мати свої гроші; він був не проти, і ось, з виходом на роботу, все ще погіршився… Тепер я, втомлена, повинна була займатися всіма домашніми справами після роботи. Одного разу я не витримала, пішла до мами, так вона почала kричати на мене, кажучи, що я роблю все неправильно. Ще трохи, і я стану причиною руй нування сім’ї. Але ж і терпіти таку сім’ю я не збираюся…
