Надя бігла додому. У голові миготіли думки про дітей, про чоловіка, про ще не приготовану вечерю, про нескінченні уроки, про не прибрану квартиру. Все в цьому будинку тягнулося на ній. Потрібно було приготувати чогось, у руках були важкі пакунки з продуктами. Раптом усе закружляло і, не помітивши ожеледицю перед собою, Надя опинилася на землі. Слава Богу, кісточки залишилися цілі, а от продукти були розкидані всюди. Незнайома бабуся одразу запропонувала допомогу. У Наді сильно бо ліла кісточка, а якийсь хлопець почав збирати розкидані продукти.
Бабуся жила майже поруч, і за кілька хвилин Надя вже сиділа на затишній кухні з холодним компресом на нозі. Вона попивала ароматний чай і дивилася на пухнасту грудочку, що муркотіла на підвіконні . Незнайома бабуся була така трепетна, добра і дуже вже права на рахунок її життя. Надя віддавала себе без залишку, на себе не залишалося ні сили, ні часу, ні бажання. За вікном було темно, Надя швидко зібралася, подякувала за допомогу і побігла додому, де всі чекали на неї голодні… Відчинивши двері, Надя відчула приємний аромат та незвичну суєту. -Дорога, я відпросився раніше, щоб згадати свої кулінарні здібності! Як тобі мій плов? – урочисто промовив чоловік.
І справді, пахло найсмачнішим пловом. Але на цьому сюрпризи не закінчувалися. Все сяяло від чистоти, підлога блищала, на килимі ні порошинки не було. Пральна машина крутилася невпинно, а вже чисті речі були складені гарною чаркою на столі. Син прибрався в кімнаті, що виявилося, не так уже й складно. Це зайняло всього кілька хвилин, а тим часом донька зібрала і склала чисті речі. Наді було так приємно, так добре та затишно. Вона відчула, як все, що вона віддавала протягом цих років, повертається до неї. Вона була кохана, і це було головне!
