Я одружена з Колею вже 10 років, за цей час у нас народилося двоє дітей. Але після весілля ми кілька років жили з моїми батьками, щоб ми могли з чоловіком накопичити на власне житло. Щоб ми не витрачали гроші, мої батьки все самі купували додому, платили за комуналку та самі купували їжу. Нам із чоловіком залишалося лише свої зарплати відкладати у банку. За цей час, що ми жили всі разом, у нас не рідко траплялися сварkи. Але це природно, адже 4 дорослих людини у двокімнатній довго довго вжитися не можуть.
За те, що мої батьки нас повністю утримували, вони просили натомість трохи – допомагати на дачі. Ми завжди їздили на дачу, йшли до городу, і я вважаю, що це цілком справедливо. І лише коли ми з Миколою з’їхали від моїх батьків у свою квартиру, то чоловік висловив мені всі невдоволення. -Вони змушували мене орати на дачі, щоб я таким чином розплатився за житло у них удома. -Ну, що ти таке говориш, вони ж нам сильно допомогли, і наша допомога для них рівноцінна. Але чоловік так сильно був розлю чений на моїх батьків, що перестав із ними спілкуватися.
Мені це не подобалося, а потім, коли він поставив заборону на дітей, то у мене просто слів не залишилося. -Не приходитимуть до нас у гості, щоб з дітьми побачитися. -А що робити? Це ж рідні бабуся з дідусем. -Нехай забирають дітей на машині, а потім суворо за часом привозять назад. А останнім часом Коля зовсім озві рів. Він став дивитися на мене косо, коли я з мамою по телефону розмовляю. Так це вже занадто, я не збираюся припиняти спілкування з батьками через його дурні обра зи.
