Чоловіка давно немає в живих, так що після п’ятнадцяти років я одна виховала єдину дочку, балувала її, як тільки могла і ніколи не відмовляла в грошах. І так вийшло, що через моє виховання дочка виросла еrоїсткою, яка нічого не вміє робити і вважає, що їй всі повинні. У двадцять років вона зустріла чоловіка і вийшла за нього. У той же час мені запропонували хорошу роботу за кордоном. Я вирішила поїхати, все одно жила одна в чотирьох стінах. Навіть звідти Я матеріально допомагала доньці, навіть дозволила їм з чоловіком на час пожити в моїй квартирі, коли їх виселили з знімної.
У новій країні у мене був будинок на березі моря, навіть з’явився новий залицяльник, хоча мені було вже 48. Я насолоджувалася життям, вперше після відходу чоловіка відчула себе знову щасливою. В цей час у дочки наро дилася дитина. Після народження онука дочка подзвонила, попросила повернутися додому, допомогти з дитиною. Мені було важко розлу читися з щасливим життям, але заради неї я залишила хорошу роботу і нового залицяльника, щоб стати прислугою у власному будинку.
Я готую для них, прибираюся вдома і няньчуся з онуком, при цьому мені доводиться ще й працювати і витрачати всі зароблені гроші на них. Дочка не хоче, точніше не може займатися господарством, тому що у неї дитина. Вона навіть не готова вийти на роботу, тому що все життя я її утримувала. Ось думаю, може подарувати їм свою квартиру і знову звалити за кордон? З моєю зарплатою я зможу купити нову квартиру. Може тоді дочка стане самостійною. Але я боюся, що вона обра зитися і заборонить спілкуватися з онуком. Я до нього вже так прив’язалася.
