Ярослав зустрічався з Мариною, він повністю довіряв своїй дівчині. Але одного разу брат Ярослава повідомив, що бачив його Марину з якимсь чоловіком у машині, вони цілувалися. -Та як ти взагалі міг повірити своєму братові? Ти не помічав, як він дивиться на мене? Зрозуміло, що він хоче нас посва рити, щоб потім бути зі мною. Марина так щиро говорила, дивилася на Ярослава своїми великими синіми очима, їй було неможливо не повірити. Ярослав подзвонив братові і сильно з ним посва рився за те, що той обмовив його наречену. Минуло кілька днів, Ярослав повертався з роботи додому.
І тут у вікні одного кафе він побачив свою Марину, яка напоказ і відкрито цілується з якимсь чоловіком. -Та як ти смієш, що ти твориш? – Закричав Ярослав. -А як інакше? Ти ж такий наївний і довірливий, гріх тобі не зра джувати, – у напівтверезому стані сказала Марина. Після цього Ярослав довгий час не міг довіряти дівчатам та розпочинати нові стосунки. Коли хтось із них говорив про довіру, то перед його очима проносилося обличчя Марини, яка нахабно цілується з іншим. Але минуло ще трохи часу, і Ярослав зустрів Катю. Вона була такою доброю та веселою дівчиною.
Катя відразу сказала, що збирається говорити Ярославу всю правду, навіть якщо вона може бути nрикро, і хлопець повірив їй. Але його вічна параною не покидала. Він почав стежити за Катею після роботи. Він навіть перевіряв її телефон, поки Катя була в душі, але все було чисто. Якось дорога машина привезла Катю додому. -Я так і знав, ти така ж як усі, ти мені зраджуєш! -Тобі не соромно? Це був мій брат, він приїхав із міста до нас у гості і зараз стоїть за дверима, я хотіла тебе з ним познайомити, але не буду. Я йду від тебе. З тобою не вдасться побудувати нормальні стосунки.
