Я заваrітніла у сорок років. Дитина була довгоочікувана, ми з чоловіком давно хотіли завести дитину, але за станом здоров’я у нас довгий час не виходило. І ось нарешті диво сталося. Ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя, але старшій дочці ця ідея не зовсім сподобалася. Старша дочка на з’явилася на світ, коли ми одружилася з першим чоловіком. З її батьком ми розлу чилися, коли доньці було три роки. Незабаром я зустріла іншого чоловіка, і колишній теж одружився. Він бере активну участь у вихованні нашої дівчинки.
З вітчимом дочка відразу ж порозумілася, навіть називає його татом, звертається до нього з будь-якого питання. Чесно кажучи, часом нам дуже важко впоратися з підлітком, тож я, коли дізналася про ваrітність, вирішила поки не говорити дочці, знала, що вона бурхливо відреагує, але такої реакції від неї я точно не очікувала. Дочка випадково побачила фото УЗД та прийшла до мене зв’ясовувати, що відбувається. Ми з чоловіком сиділи на кухні, пили чай. -Мамо, ти що, ваrітна? -Так, дочко, у тебе скоро народиться брат чи сестра.
-Ти взагалі у своєму розумі? Не надумай навіть народжувати, або я піду з дому. Про що ти тільки думала? Друзі засміють мене. А я мовчки сиділа, слухала, як моя єдина дочка на мене кричить. Я й не думаю відмовлятись від дитини заради дурних каnризів доньки. Якщо вона хоче, хай на якийсь час переїде до батька або до бабусь. Сподіваюся, колись вона зрозуміє, що була неправа, що ми дуже довго мріяли про дитину. Так , мені сорок , але в цьому немає нічого ганебного .
