Ася вже годину чекала на Семена. На цей раз у неї був інший привід – підбор. Жінка вже довгий час спостерігає за сорокарічним симпатичним чоловіком. Вона навіть купила бінокль, щоб дізнатися, чим він дихає. За допомогою бінокля вона дізналася, що Семен на сніданок любить омлет з беконом, обожнює оладки. При їхньому вигляді у нього слина тече. Він працює десь, куди треба їхати рано-вранці, а повертається він до восьмої вечора. У його житті немає жінки, окрім мами. Цього дня Ася сиділа на лавці зі зламаним підбором. Семен проходив повз. – Молодий чоловік, – вигукнула вона. – Це ви мені? – здивувався Семен. – Так. Не допоможете мені, каблук зламався. – Вам допомогти нікому, крім мене? – занер вував він. Він поспішав додому, адже мама приготувала його улюблений бульйон з пельмешками. – Я ж минулого разу сказала, що в мене нікого немає. Допомогти мені нікому, крім вас. – Так, сказали, коли колесо велосипеда спустило. Наперед кажу, я вас не донесу на руках. – Не треба на руках, просто мені потрібна опора. Мати Семена дивилася з ока і невдоволено смикнула шторку.
– Жінко, ви мене переслідуєте? Я щойно згадав, що це втретє. Вперше ви підійшли до мене, мовляв, провести соцопитування, намагалися дізнатися мій номер, вдруге велосипед, і зараз каблук. Що вам від мене потрібно? Його мама відчинила вікно. – Мені? Ні, нічого мені від вас не потрібно. – Синку! Ти йдеш чи ні? – крикнула мати. – Так, мамо. Йду йду! Він пішов додому. Ася зрозуміла, що це теж не спрацювало, отже, потрібно впізнати його трохи краще. – Він буде моїм! В результаті спостереження, за два тижні, Ася з’ясувала, що він голиться по-старому, він не чистить свої черевики, але вони завжди сяють. І це тому, що його дуже любить його мати. Тут Ася зрозуміла, що треба вийти в контакт із його матір’ю. Якщо вона їй сподобається, то справа піде як по маслу. Вона почала вигадувати план і раптом у двері постукали. Наївна подумала, що це Семен.
– Здрастуйте, Ася! – Це була мама Семена. – Доброго дня. Ми знайомі? – Ася постаралася не палитися. Жінка посміхнулася: – Мене звуть Раїса Олексіївна. Я маю до вас розмову. – Проходьте. Чи будете чай з вишневим варенням? – Буду, – після хвилини тиші жінка продовжила, – бачу, у тебе нічого не виходить. – Про що ви? – Мила, я прожила довге життя. Я про все знаю, і про бінокль теж. Ася почервоніла. Вона не думала, що діє так очевидно. – Ви за чотири роки жодного разу не каталися на велосипеді, і раптом постали перед моїм сином і попросили про допомогу. Вам не було шкода псувати шкіряні туфлі? Ася мовчала від сорому. – Асенько, я все бачу. Ви закохані у мого єдиного сина. Я також бачу, що ви сама, ви господарська, скромна. Тому я роблю все, щоб мій єдиний син був щасливим. А то, вони такі сліпі та товстошкірі. Знаєте, як мені вдалося привернути увагу його батька? Я мало не потонула. Налийте мені ще чаю, дуже смачний у вас. А я подумаю, як зв’язати ваші долі.
