Олена працювала у магазині у відділі посуду. Вона була в тому віці, що ще могла наро джувати, але треба було поспішати. Але вона мала один мінус – її характер. – Влад, ну, будь ласка, познайом мене з кимось! Я ж знаю, у тебе добре виходить. Ось нашу бухгалтерку познайомив із співмешканцем, добре ладнають, вона кричить, той мовчить. І менеджера, Наташку, теж звів із її чоловіком. Живуть щасливо вже кілька років. І мені знайди чоловіка, прошу тебе, я наро джу йому дітей. Влад був у безвихідному становищі. Він не міг ні відмовити, ні сватати її з кимось. Той точно був би нещасливим. Якщо когось знайти, то такого, щоб їй насолити, адже характер у Олени вкрай жа хливий. Він пам’ятав, коли до них прийшла нова співробітниця, Віра, вона стільки разів влаштовувала сцени і зну щалася з неї, і з усіх тих, хто не міг би дати їй відсіч.
– Я продавець, а не “сваха” – говорив він. Але також розумів, що йому потрібно щось зробити, щоб вона не стала його цьkувати. – Гаразд, я згадав одного. Тільки щоб не було такого-ти кого мені підсунув? Його звуть Едуард, 36 років. Розлу чений, дітей немає. – А фотку покажеш? Влад показав. – О, кароокий. Мій типаж. Не люблю рудо-русявих альбіносів. – Добре, тоді одна зустріч на моїй території і будь що буде. – Домовилися. Через тиждень Влад познайомив Олену та Едуарда. – Едуарде, це Олена Храмцова. Олено – Едуард Сковорідка! – Що за сковорідка? – Олено, це у нього таке прізвище, – сказав Влад. – Так, Оленко. У нас все у родині Сковорідки.
Прадід, дід, батько та я. І ти станеш Сковорідкою, якщо сподобаєшся мені. Олена не чекала такого натиску. – Так одразу, прям ух, – вона сказала це, щоб не мовчати. – Дівчинко, я на зоні кілька років мріяв про те, що як вийду і одружуся. А Влад сказав, що ти хочеш народити від мене. Будемо народжувати чотирьох. Мені треба продовжувати рід Сковорідки. Знаєш, я розлу чився зі своєю дружиною, бо вона відмовлялася взяти моє прізвище. – І ви розлу чилися? – Запитала Олена. Вона була здивована, адже Едуард говорив більше, ніж вона. – Я не терпів її ба бські закидони, поб ив її і мене поса дили, – Едуард говорив про це гордим тоном.
Він стукнув кулаком по столу і додав: – Ти мені прямо скажи, прізвище моє візьмеш? Олена вийшла на балкон, покликала Влада. – Ти кого мені сватаєш? Він нормальнийвзагалі? – Я не знав, що він поб ив дружину та си дів. – Що за прізвище, Сковорідка? Як я працюватиму з таким прізвищем у нашому відділі? Ні, я пішла, – сказала вона і пішла. Едуард та Влад ще довго сміялися, адже він був нормальним, просто грав таку роль. – Ти знав, що їй не сподобається моє вигадане прізвище? А щодо неї, вона мені не дуже. Таких не люблю. Головне, ти її позбувся! — Та якщо знову звернеться, попрошу Вітю підіграти. Він світлий. Чоловіки посміялися, а Олена більше ніколи не звернулася до Влада.
