Син Олесі так і не прийшов до матері на день народження. Павло навіть не спромігся по телефону привітати матір… а та все чекала… Син не зателефонував і через день, і за два дні. Олеся вже почала хвилюватись. Вона сама дзвонила синові, але той не відповідав і не передзвонював. Тоді Олеся набралася сміливості зателефонувати невістці. З невісткою вони з першого дня знайомства не дружили. Ну, незрозуміло навіть чому, але невістка завжди уникала свекрухи, намагалася з нею особливо не контактувати. Чесно кажучи, дівчина мала напружені стосунки і з чоловіком. Паша мав добре оплачувану роботу в одній компанії, але дружина була проти, щоб він там працював, адже в тій компанії молодих і привабливих дівчат було більше, ніж чоловіків.
Павло не звільнявся, ось вони й сварилися постійно через цю проблему. Загалом, невістка відповіла тільки після шостого дзвінка і сказала, що вони посварилися, і вона не знає, куди пішов Павло ще 3 дні тому. Тоді Олеся занепокоїлася дужче, але незабаром син з’явився перед її дверима. Він пояснив, що кілька днів жив з другом на його дачі, а потім накричав на матір, мовляв, хіба незрозуміло, що на дачі не було зв’язку. Незабаром син взагалі розлучився з дружиною і почав жити з мамою, проте він постійно нив, що мати ставить занадто багато запитань і скаржився на все поспіль: на їжу, на раннє піднесення мами, на «безглузді розмови» і так далі. Якось Олеся зустрілася з подругою, Росею. Вони були дуже близькі, проте після заміжжя Ярослава переїхала в інше місто і перестала виходити на зв’язок.
Вже через деякий час виявилося, у Росі захворів чоловік, весь цей час вона його доглядала, але нещодавно чоловіка не стало, і вона залишилася одна. Щоправда, порівняно з Олесею, її 2 сини не давали мати надто довго сумувати на самоті. Дізнавшись, проблему подруги, Рося пообіцяла допомогти, і допомогла… Декілька днів Олеся не з’являлася вдома. Син за цей час обдзвонив усіх знайомих, родичів та інших людей, які б знали місце знаходження його мами. За кілька днів уже з’явилася мама з Росею під руку. – Ну, я вже доросла самостійна людина, – відповіла Олеся на обурення сина, – я ж не зобов’язана дзвонити тобі перед кожним кроком. Тоді Паша зрозумів, як жахливо він поводився. Незабаром він зустрів жінку, з якою більше не хотів розлу читися, а мати теж не страждала від самотності. Вони з подругою часто влаштовували ночівлі. Та й Пашка з дружиною нерідко заглядали.
