Коли моєму синові було всього 18 років, а донька закінчувала школу, я вирішила, що треба терміново щось змінювати в житті. Виховувала дітей я одна, чоловік мені ніяк не допомагав, він взагалі втік від нас, коли синові було всього 5 років. Ніяких аліментів я не отримувала, абияк встигала годувати дітей на свою крихітну зарплату вчителя. А потім вирішила, що діти вже виросли можна робити глобальні кроки. Я вирішила, що працюватиму за кордоном, з мовами у мене все добре, тому я вирушила на заробітки. Вчителем мене не взяли, зате я довгий час пропрацювала нянькою в дуже хорошій та багатій сім’ї. Усі свої гроші я надсилала дітям.
Вони платили за навчання, купували собі все, що хотіли. У дитинстві я не могла їх балувати, зате тепер вони могли собі дозволити багато чого. Донька лише у брендових речах ходила, у сина останній крутий телефон. Я була рада, що забезпечую дітей гідно. Але час іде, роки теж. Я старію, і з кожним роком все важче і важче працювати. Я відчуваю, що мені час на пенсію. З тих грошей, що я заробила-велику половину я збирала. Тож мені на решту життя має вистачити. А тут саме моя давня сусідка продає квартиру.
Я вирішила її викупити, адже гроші є. Дуже я втомилася, сумую за домом. Та й за сім’єю своєю дуже сумую. У сина вже дитина народилася, два роки скоро буде. А донька заміж збирається. А я просто пропускаю такі важливі події у житті своїх дітей. Я думала, що діти мене радісно зустрінуть, але я помилилася. Тому що вони не хочуть, щоб я поверталася. Син почав панікувати, що у нього маленька дитина на руках, а без моїх грошей їм буде важко жити. І донька теж у гроші вперлася, каже, що на весілля великі вкладення потрібні. Так і виростила еrоїстів, ніхто не подумав, що мати втомилася працювати і все на собі тягнути.
