Андрію все більше і більше подобалася посудомийниця, яка працювала у їх ресторані. Одного разу, коли він проводжав дівчині додому, побачив будинок, де вона живе і не повірив своїм очам

ПОЛИТИКА

– Ти навіщо малолітку посудомийкою взяв?! – обурювався шеф-кухар ресторану Андрій у кабінеті директора Артура. – Ніні двадцять п’ять років, – спокійно відповів той. Мініатюрна, симпатична дівчина поруч із двометровим, атлетично складеним кухарем і справді виглядала школяркою. Коли потік відвідувачів зменшився, Андрій поставив перед Ніною тарілку з картопляним пюре та котлетою. – Їж, весь день працювала. З ранку тебе хоч нагодували? – сказав він. – Я годую себе сама, – опустила вона очі. – Андрюх, на післязавтра призначено бенкет на сто персон. Там буде обговорюватися купівля-продаж нашого ресторану. Не підкачай, – зайшов Артур на кухню.

– Не підведу. Але на таку ораву потрібна ще одна посудомийниця. Дівчинка не впорається. – Я впораюся, – впевнено заявила Ніна. Андрію все більше і більше подобалася дівчина. Банкет завершився лише під ранок. Весь вечір і всю ніч персонал гасав, як шалений. Андрій крутився подібно білки в колесі, Ніна не вилазила з мийки. Зрештою справи закінчилися. – Втомилася? – Запитав шеф-кухар. – Жа хливо, – не стала заперечувати дівчина. – Ходімо, я тебе додому довезу. – Дякую, – зраділа дівчина. – Як ти тут живеш? – вражено вигукнув Андрій, побачивши будинок із розбитими вікнами. – Будинок під знесення. Усіх розселили. А нам із бабусею не вистачило якихось документів. Бабуся пішла півроку тому, а я залишилася сама, – відповіла дівчина.

Андрій зі стра хом оглядав квартиру: обшарпаний диван, шафа, що покосилася, і столик на трьох ніжках, четвертий кут якого підпирав стос книжок. – Як тут можна жити? Збирайся, поїдеш жити до мене! Місця вистачить, у мене трикімнатна квартира, – сказав він. – А ти до мене чіплятися не будеш? – уточнила Ніна. – І не думав. До малолітніх не пристаю, – віджартувався Андрій… Минуло три місяці, тиждень тому ресторан поміняв господаря. Нові власники вирішили перетворити об’єкт на фастфуд. Андрій відмовився працювати у такому форматі та звільнився. З ним разом пішла і Ніна. – Ти чому звільнилася? – Без тебе мені там нічого робити. Чоловік легко підняв її на руки: – Я тебе теж люблю… За місяць вони зіграли весілля.