Батьки Стаса твердо вирішили найняти йому репетитора з російської мови, щоб він зміг отримати хоча б трійку в атестат восьмого класу. Поки що, зошит з його диктантами червоніла в прямому і переносному сенсі. У прямому, бо після виправлень учителем словесності червоною ручкою його робіт, написане синьою учнівською ручкою не було видно. Перший раз свого репетитора Стас побачив у грудні, коли та прийшла до них додому. – Стас, йди знайомитися з Нінель Володимирівною! – покликала його мати. Юнак очікував побачити літню, сувору жінку в окулярах. Тому застиг в дверях, коли побачив “Снігуроньку” – мініатюрну, симпатичну дівчину, в білому пальто, і в Білій, в’язаній шапочці.
Їх заняття проходили два рази на тиждень. Ніна стала для нього мрією, Стас, думав про неї ночами. Щоб догодити коханій, він став намагатися з усіх сил. Про його любовні муkи знав тільки старший брат. – Вона старша за тебе на сім років. З усіма буває. Пройде, – говорив він Стасу. – Все одно я на ній одружуся! Коли-небудь, – похмуро твердив Стас. В атестаті у хлопця з російської мови та літератури стояла четвірка. На цьому зустрічі Стаса і Ніни припинилися… Стас після восьмого класу пішов в ПТУ, вивчився на автомеханіка, спробував створити сім’ю з ровесницею. Знайшов схожу на Ніну дівчину. Але зовні схожа, вона була абсолютно не схожа внутрішньо. І проживши три роки в шлюбі вони розлу чилися…
– Є тут майстер? – на вході автомайстерні стояла мініатюрна жінка. І знову, як колись багато років тому, Стас застиг статуєю, побачивши Нінель Володимирівну. Звичайно подорослішала, але все таку ж симпатичну. – Розумієте, машина часто ламається, в інших майстерно або просять багато грошей, або взагалі відмовляються ремонтувати. Ви за ремонт візьметеся? Зробите? – Обов’язково візьмуся! І зроблю! Ви ж колись взялися за двієчника і зробили з нього ударника! – з посмішкою сказав Стас… Через три місяці Стас попередив батьків, що приведе наречену знайомитися з ними. На зустріч-знайомство прийшов і старший брат з родиною. – Мама, це Ніна. – Ну ти крутий, братик! Дотримав-таки дане слово! – вигукнув брат…
