Йому було одинадцять, коли він уперше своїми образливими словами довів її до сліз. Я тоді нічого не сказав і не став втручатися, почекав, поки ситуація сама розсмокчеться, щоб потім поговорити з ним серйозно. Пройшов з того часу тиждень. -Одягайся, Сашко, підемо разом погуляємо в парку. Вже за п’ятнадцять хвилин син був готовий. За моєю поведінкою він зрозумів, що на нього чекає важлива розмова. Я думаю, що він навіть підозрював, що я порушу саме цю тему.
Йому було одинадцять, але він був напрочуд проникливим для свого віку і чудово знав, що поrано вчинив. Якийсь час ми просто мовчки гуляли, Сашко якось сором’язливо опустив голову. Ми крокували осіннім парком. -Саша, є одна справа, хочу з тобою щодо цього порадитись. Я дуже люблю одну жінку. Колись давно я пообіцяв їй, що захищу її від будь-кого. Але тут у її житті з’явився ще один дуже важливий чоловік – ти. І ти її ображаєш. Я тебе теж дуже люблю, тому не можу ставитись до тебе вороже, але ситуація мені зовсім не подобається.
Як би ти порадив мені вчинити? Деякий час Сашко мовчав, мовчки штовхав осіннє листя. -Тату, ти можеш мене поkарати. Я задумався. -Ні, мене це не влаштовує. У мене є пропозиція краща. Давай раз ми обидва важливі чоловіки в житті мами, ми разом її захищатимемо? Що ти на це скажеш? Сашко зніяковіло посміхнувся, а потім простяг мені руку. Ми потиснули руки один одного та скріпили угоду. Мені здається, це була одна з найкращих моїх виховних розмов із сином. Підозрюю, що саме такі розмови сформулювали з нього відповідальну, хорошу людину.
