Ще недавно Василиса вважала себе дуже щасливою жінкою з повноцінною сім’єю. Ілюзія благополуччя звалилася, коли чоловік пішов до іншої жінки. Він тоді перебував на заробітках і повідомив про своє рішення по телефону. Василиса була дуже засмучена, але знайшла розраду в доньці. Леся навчалася на другому курсі університету, була відмінницею, виправдовувала всі очікування, на кожні канікули приїжджала додому. Для Василини ці дні були справжнім святом.
Але в кінці другого курсу, коли почалися літні канікули, дівчина повернулася додому з помітним животом. – Леся, а хто батько? – Це вже не важливо, мам, він кинув мене, коли дізнався про ваrітність. Василиса підтримала дочку: – Гаразд, ти не переживай. Раз вже така справа, ми разом виховаємо малюка. Нічого страաного, всяке в житті буває. Але після полоrів Леся залишила дитину у матері і втекла, залишивши коротку записку:
“Мам, я не хочу nсувати собі життя цією дитиною. Я сподіваюся, що знайду ще особисте щастя. Тобі теж не раджу його залишати, віддай в nритулок”. Василиса про таке і думати не могла. Як можна рідну kров віддати в дитя чий будиноk? Вона стала одна виховувати онука. Коли хлопчикові було чотири роки, повернувся на батьківщину колишній чоловік. Він просив вибачення у Васі і просив прийняти його назад. Він встиг усвідомити, що зробив велику помилку, коли кинув таку чудову жінку. Вони возз’єдналися і разом виховують онука.
