Сестри-погодки Марина і Олена надійшли в ПТУ вчитися на перукаря разом. І відразу ж захопили лідерство у групі. Сестри були однакові і різні одночасно. Мова не про зовнішність, тут вони були дуже схожі одна на одну. Олена, старша, з крутою вдачею і звичками дворового хуліrана. Якщо хтось у класі насмілювався виступити проти неї, то ця людина могла б бути побитою. Марина, молодша, акуратна і небагатослівна. Але однокласниці бо ялися її не менше сестри. Коли дівчатка закінчили ПТУ, викладачі зітхнули з полегшенням. Олена з rріхом навпіл отримала кваліфікацію перукаря і, отримавши диплом, переїхала до столиці. Марину ж, помітили в процесі практики, взяли в найпрестижніший салон їх міста… Минуло п’ятнадцять років.
Марина з незграбної дівчинки перетворилася в красиву жінку і нічим не нагадувала колишню хуліrанку. А в очах колишній зухвалий погляд змінився тужливим. Вона вже рік, як в розлу ченні. Живе з дітьми у матері. Старшій тринадцять, молодшому вісім. Колись, до обме жень, у неї була велика клієнтура. Але всесвітня хво роба звела нанівець всі її успіхи. Їй, щоб заробити на хліб, доводилося їздити працювати в обл.центр. Мати доглядала за дітьми, а вона піднімалася о п’ятій ранку і їхала на роботу. Приходила додому затемно і провалювалася в сон.
Але зараз такі труднощі вже позаду. Вона знову працює в своєму місті, і у неї знову велика клієнтська база. Олена, переїхавши до столиці, вийшла там вдало заміж. Чоловік пристойна людина, господар невеликої фірми. Олена змінила спеціалізацію, і тепер працює хоча і в індустрії краси, але вже не перукарем, а манікюрницею. У них з чоловіком троє дітей, своя квартира, і у кожного своя машина. Марина не заздрить сестрі. Але лише іноді, коли залишається одна, згадує, як сестра зазивала її в столицю. А вона, тоді вже заміжня, не захотіла kинути чоловіка і поїхати. А вийшло так, що чоловік kинув її. Про сестер колись говорили, що вони однакові, але доля у них склалася по-різному.
