Тетяна не дозволяла своєму 14-річному сину зайвий крок зробити з дому. Але незабаром Рому осінило, і він зрозумів у чому справа

ПОЛИТИКА

Коли Тетяна розлу чилася з чоловіком, то не особливо переживала, тому що її головна мета заміжжя була — народження сина Ромки. Колишній чоловік платив хороші аліменти, так що гроші є, квартира теж, так ще й сенс її життя — Рома. Тетяна так переживала за свого хлопчика, навіть не хотіла відпускати його в школу, думала перевести на домашнє навчання. Але їй самій потрібно було працювати, тому знаходитися вдома весь день не варіант. Довелося змиритися з тим, що син буде півдня в школі.

Коли Рома починав дорослішати, то мати стала все більше скорочувати його свободу. -Мам, ми з пацанами погуляємо у дворі? -Ні, ти що. Вже 6 вечора, дуже пізно. Хоча Ромі на той момент було 13 років. Тетяна навіть до школи за ручку водила його до 12 років, поки син не влаштував їй істериkу. Тому що навіть дівчаток вже в школу не водять, а його мама приводить, вже сміються всі. Коли Ромі виповнилося 14 років, то однокласниця покликала всіх відзначати день народження в парку, влаштувала там пікнік для друзів. Погода була хорошою, дівчинка з пристойної сім’ї, парк знаходився недалеко від будинку.

Але мама заборонила Ромі йти так, що Рома раптом захво рів. А на наступний день одужав. Таке повторювалося кілька разів. Рома хотів з друзями піти в кіно, але за годину до сеансу у нього почалася кишкова інфеkція, і він нікуди не пішов. Рома хотів погуляти з друзями в новому парку, покататися на велосипеді, але раптом у нього закрутилася голова мало не до нудоти, довелося залишитися вдома. Якось увечері сама Тетяна стала збиратися на корпоратив у себе на роботі: -Синку, начальник запросив всіх, так що треба піти.

Але я швидко повернуся. -Ні, я тобі не дозволяю, — суворо сказав Рома. -Ну, синку, я ж швиденько, ти навіть не помітиш. Варто було Тетяні вийти у під’їзд, як вона подскользнулася на сходах і впала. Довелося їхати в ліkарню, але у неї був тільки вивих. -Рома, потрібно було тебе слухати. Все більше я без тебе з дому ні кроку. Рома розумів, що так тривати не може. Тому після закінчення школи він зібрав свої речі і повідомив мамі: -Я домовився з татом, так що вступив у коледж. Буду жити в гуртожитку, а навіть якщо у мене зараз забо лить голова чи живіт, я все одно не залишуся вдома.