Галині виповнювалося 40. Вона заздалегідь попередила, що відзначати не буде, але дочці сказали їй, що вистачить бути забобонною, давай, мовляв, просто посидимо-поговоримо. Але справа була не в цифрі. Справа в тому, що вона втратила чоловіка всього рік тому. Здавалося, нічого не віщувало біди: жили щасливо і в достатку. Коли народилася друга дочка, чоловік кричав під вікнами полоrового будинку – “Бог любить трійцю”. Хотів сина, але і в третій раз народилася донька. Але чоловік лише віджартовувався, кажучи, мовляв, будуть пробувати стільки, поки не народиться хлопчик. Четверта ваrітність – і знову дівчинка.
“Будемо пробувати далі…” Але його не ста ло раптово – жа хлива ава рія. Галина не знала, як їй жити далі. Не знали і її дочки, але притискалися до неї, намагаючись заспокоїти, запевняючи, що впораються. Галя пішла в роботу з головою. Старші вчилися в коледжі, молодші ще в школу ходили. Одного разу Аня – старша – стала затримуватися після навчання, і Галя здогадалася, що у неї з’явився хлопець: -Приводь, познайомимося. Знайомство пройшло чудово. Коли хлопець пішов, Галя підійшла до Ані, обняла і сказала:
-Хороший хлопець. Виходь за нього. З фінансами, ясна річ, було туго, але впоралися. А через рік історія повторилася вже з другою донькою – Машею. І знову витримали. Одного разу до Галі прийшла двоюрідна сестра і з порога заявила: -Що ти дочок скидаєш з себе? Як тягар. -Я заміж їх видаю. А ти думай, що хочеш, мені nлювати. Через п’ять років вийшла заміж і Віка – третя дочка. Залишилася молодшенька – Лена. Але проще маленька, встигне. Для всіх трьох зятів Галя стала кращою тещею. У них навіть нова сімейна традиція – відзначати День тещі. Він святкується у жовтні. Галя певнена, що і цей рік не стане винятком.
