Я з самого дитинства не любила всякі розкішні урочистості і свята, навіть не знаю чому. Для мене це виглядає просто смішно і награно, це просто дістати з кишені гроші і тикати ними в обличчя людини, мовляв, дивись який я багатий. Учитывая ще те, що мої каnризи в дитинстві ніхто серйозно не сприймав, мене завжди змушували йти на ці заходи, з-за чого я тільки сильніше недолюблювала все це.
З віком я вже могла залишатися вдома одна, поки всі були на цих урочистостях марнославства, але найбільше мені пощастило з чоловіком, який мені просто як рідна душа, і ділить зі мною мою точку зору щодо розкішних святкувань. І ось, коли справа дійшла до весілля, ми погодилися з тим, що розкішне святкування ми влаштовать не будемо, просто у нас вдома зберемо всіх на застілля і все.
От тільки наші родителі в цьому почули тільки слова “у нас вдома” і “святкування”. Вони запросили чоловік 30, моя мама ще й зробила їжу на 40 чоловік, і ось так ми весь день провели один в одного на шеях, адже в нашому будинку просто не було стільки простору, щоб вмістити 30 людей, а який бардак був після того, як всі гості розійшлися… я вже молчу про це.
