Проходячи повз чоловіка, Арина йому повідомила. -Петро, там Катя вийшла на лавці посидіти, я теж піду. Чоловік усміхнувся. -А Чого мені кажеш? Наче тебе моя думка цікавить. Арина посміхнулася гірко. -Ніби я тебе цікавлю, тобі тільки й потрібний, що телевізор! Вона не дослухала, що він відповів і спустилася сходами. Сидячи на лавці, Арина та Катерина почали згадувати та перемивати кісточки знайомим, коли біля сусіднього під’їзду зупинився червоний джип.
Жінки підтяглися, намагаючись розгледіти водія. -Хто це біля третього під’їзду? Машина незнайома! -Це ж Віра, бачиш? Вероніка Сидорова! Та що з твоїм чоловіком свого часу зустрічалася! Жінка вийшла в дорогому пальто і впевнено пішла до під’їзду. -Це вона напевно до батьків приїхала. -Давно її не було видно, kоханець їй, мабуть, такі дорогі цацьки купує!
-Та ні, це у неї свій бізнес, найкраще ательє у столиці. Ти чого не знаєш? Все ж таки про це свого часу говорили! Коли ти відвела у неї свого Петю, вона вся в роботу пішла і багато чого досягла на цій ниві! Разів п’ять на рік літає у відпустку. Коли Арина пішла додому, щоб подати чоловікові вечерю, той спав, розлягшись на дивані в безглуздій позі. Вона глибоко зітхнула. Роки сімейного життя вона не могла назвати щасливими. То чи варто це було того?
