У нас із чоловіком чудовий шлюб та дуже близькі стосунки. Ми одразу домовилися, що він працює, а я займаюся господарством та нашою дочкою. Чоловік мій добре заробляє, тому ми нічого не потребуємо. Він зазвичай дзвонить мені під час обідньої перерви і розповідає про те, як у нього пройшов день. Якось він подзвонив мені та сказав, що сьогодні прийде додому не один. З ким, він не встиг розповісти, бо поспішав на якісь збори.
Чесно кажучи, настрою зустрічати гостей зовсім не було, адже день був у мене не легкий. Зранку до школи викликали через проблеми доньки із навчанням. Потім довелося тягтися на пошту, щоб надіслати дещо батькам. Коротше кажучи, я втомилася. А тут треба ще зайнятися приготуваннями до приходу гостей. Не зустрічати ж без частування. У мене пішла година на те, щоб приготувати прості закуски.
А потім ще година на те, щоб забратися в квартирі, пропилососити, витерти пилюку. Побачивши випадково в дзеркалі своє відображення, я зітхнувши пішла привести і себе в порядок. Увечері чоловік повернувся у звичайний час, але був один. -А де ж гість? – Здивувалася я. -Гість? Чоловік був із коробкою в руках. Він розкрив кришку, і звідти висунулась щеняча морда. -Ось він! Донька ж так давно мріяла про цуценя!
