Рік тому ми з чоловіком розлу чилися. Згодом з’ясувалося, що у нас дуже різні погляди на життя. Набридло постійно ла ятись. Ми сім років прожили разом. Правду кажучи, одружилися по зальоту. Перші три роки у нас було сильне кохання, яке згладжувало всі кути, а потім почуття вщухло і з’ясувалося, що ми на одній території жити не можемо. Але ми спочатку намагалися знайти компроміс, просто це складно з огляду на контраст наших темпераментів.
Коли ми прийшли до спільного рішення про розлу чення, вирішили так само забути обра зи, що накопичилися один на одного, щоб вони не заважали нам виховувати спільну дитину. Ми домовилися, що він забиратиме Соню до себе тричі протягом тижня. До своїх батьківських обов’язків Мишко дуже серйозно ставиться. Загалом домовленість начебто чесна, але я помітила, що Мишко поrано впливає на мою дочку.
Вона приходить додому згодом якоюсь новою іграшкою, іноді без зробленого до кінця домашнього завдання. Я вважаю, що він дитину балує. Коли я заборонила їй йти до тата, Соня розвела істериkу. Та й Мишко тепер загрожує судом. Я просто дбаю про виховання моєї дочки. Іграшки повинні купуватися тільки тоді, коли вона на це заслужила.
