Після одруження ми стали жити в рідному селі мого чоловіка. Я сама із села, тож роботи по дому не боя лася. Батьків мого чоловіка давно немає в живих, але дім їх розділений на дві частини, в одній частині живе його сестра з чоловіком та дітьми, а друга частина належить нам. І хоча будинки розділені, ми постійно бачимося, бо город у нас спільний. Не знаю чому, але сестра мого чоловіка з першого погляду мене не злюбила. Хоча я завжди намагалася бути дуже привітною. Вітається крізь зуби, шукає привід, щоб причепитися.
У процесі сімейного життя я також виявила, що вона налаштовує чоловіка проти мене, скаржиться на мене. Щоправда, Олег у мені впевнений і ніколи не сприймав серйозно її претензії. Я не розуміла, чим заслужила таке ставлення до себе. Очі мені на все розплющила сусідка, яка розповіла мені про те, що до нашого весілля Олег допомагав сестрі та її родині. А тепер гроші потрібні і на підтримку нашої сім’ї, чим його сестра незадоволена.
Мене обурило, що вона розраховує, що брат усе життя їй допомагатиме. Також мені стало відомо, що вона сподівається, що дітей ми не матимемо, думає, що після цього Олег не зможе допомагати племінникам. Все частіше після отримання цієї інформації мене відвідують думки про переїзд, але поки що альтернатив не так багато. До того ж я чекаю на дитину, нам потрібний дах над головою, грошей не так багато, щоб почати збирати. Страաно уявити, як вона буде ставитися до мене, коли дізнається про ваrітність.
