Півроку тому ми з чоловіком мали відзначити 4-ту річницю нашого весілля. Нашій дочці тоді було лише 2 рочки. Того дня я приготувала улюблені страви чоловіка, навела марафет, приготувала йому подарунок, але виявилося, що «подарунок» чекав того дня на мене. Справа в тому, що до мене мій чоловік зустрічався з дівчиною на ім’я Ліза. Вони дуже любили одне одного, але вирішили розлучитися через різні розбіжності між ними. Чоловік запевняв мене, що все позаду, і він не має жодних стосунків з Лізою, але виявилося, дещо по-іншому.
Чоловік часто затримувався на роботі, ночував не вдома, кажучи, що він залишається у друзів, проте того дня до мене постукав цей його друг. Я відчинила двері, а там стояла молоденька дівчина, яка представилася Лізою, сказала, що вони з моїм чоловіком давно перебувають у стосунках і попросила не заважати їхньому щастю. Мені було так боляче, ніби з мене шкіру живцем здирали. Я не знала, як мені бути у такій ситуації. У доньки почалися канікули, тож я вирішила полетіти з нею до моєї мами до Італії. Я думала, що там мені буде легше ухвалити рішення. Чоловіку я нічого не сказала.
Він справно дзвонив нам по відеозв’язку, казав, що нудьгує і чекає, коли ми повернемось до нього. Мама радила мені розлу читися з чоловіком-зра дником, тільки ось квартира, подарована мамою нам на весілля, належала нам обом рівною часткою. Тобто з розлу ченням чоловік отримав би те, що йому не належало. До того ж там в Італії я познайомилася з хлопцем із Молдови, з яким у нас з’явився якийсь емоційний зв’язок. Він дізнався про мою історію і просив попрощатися з чоловіком, щоб ми могли одружитися. Загалом, останнім часом сталося дуже багато всього. Я не знаю, як буде правильніше.
