Даша просто обожнює свою свекруху. Мало того, що Світлана Семенівна ніколи не лізе зі своїми порадами, мало того, що завжди відгукнеться на прохання про допомогу, то ще сина змушує не лінуватися, а швидко робити чоловічу роботу в будинку. На першу ж вимогу дружини. Антон із Дашею одружені вже три роки. Виховують однорічного сина. Антон працьовитий, нормальний чоловік. У міру сил і можливостей дружині допомагає, в домашніх клопотах і у вихованні сина. І все ж ні-ні, та й нападає на нього звір «зроблю завтра». Треба щось по хаті зробити, а він на завтра відкладає.
І так доти, поки жінка, що втратила терпіння, не нажалиться свекрусі на чоловіка. Та одразу змушує сина зробити необхідну роботу. Так було й із останніми штрихами ремонту. Роботи для такого майстра, як Антон, від сили на півдня. Там і робити нічого: світильники у ванній повісити, підсвічування дзеркала прикрутити і плінтуса в коридорі прикрутити. Але на Антона напала чергова епідемія “завтраків”. – Зроблю, звісно ж зроблю. Але давай відкладемо на завтра. Добре? – каже він дружині вже третій тиждень. Але ж Даша знає, як знайти управу на чоловіка. Дзвонить свекрусі.
Як та примудряється натиснути на сина, невістка не знає. Ніколи не була присутня при їхніх розмовах. Але результат очевидний. Першої ж суботи Антон зранку взявся до справи, а до полудня вже все було готове. Того ж вечора Даша, коли Антон пішов гуляти із сином, зателефонувала свекрусі. – Світлано Семенівно, ви справжній маг. Антон підвівся з ранку і одразу взявся до справи. Все зробив. Зараз із Мишком гуляє. Щире вам дякую! – Що ти, доню. Нема чого дякувати. Давно треба було мені сказати, а не зволікати два тижні. Наступного разу, як тільки заартачиться, одразу ж дзвони мені. Не відкладай.
