Я досі пам’ятаю свого першого хлопця, моє перше кохання в рідному місті. Ми розлу чилися через якусь нісенітницю, я не знаю чому. Просто мені тоді здавалося, що знайти кохання – це так просто. Я поїхала тоді вчитися до іншого міста. Наші відносини на відстані не склалися, тому ми й розлу чилися. Мені тоді не було бо ляче, бо я мала нове коло спілкування, інші емоції. Зате смуток з’явився зараз. Пройшло 8 років, а відтоді у мене жодного разу не було нормальних стосунків. Не складалося якось із чоловіками.
Зараз я вирішила повернутися до свого рідного міста, мені там запропонували роботу. Якраз зустрілася зі своєю колишньою родичкою — Катею. Катя моя однолітка, вона колишня дружина мого старшого брата. Ми з Катею були знайомі ще до її весілля з моїм братом, тож і зараз продовжуємо добре спілкуватися. Вирішили з Катею піти в клуб, трохи повеселитися. Натанцювалися, випили досить багато. Вийшли з клубу о третій годині ночі. Навколо не було таксистів.
Але я побачила свого першого хлопця, моє давнє кохання. Він люб’язно запропонував довести додому. Ми погодилися, але на мій подив він розмовляв з Катею всю дорогу, а не зі мною. Вони мали купу спільних тем, вони постійно сміялися. А я взагалі не розуміла сенсу їхніх розмов. Наступного дня Катя повідомила, що йде з ним на побачення. У мене просто слів не знаходиться, невже вона не розуміє, що це все дуже неприємно. Все ж таки, він мені не чужа людина: між нами були справжні почуття.
