Галина залишилася без батьків, коли їй було лише 8 років. Її взяла до себе бабуся, але дівчинка часто не слухалася стареньку, адже вона намагалася постійно тримати її при собі. Поруч із бабусиним будинком Галини жив лісник. Йому було дуже шкода дівчинку, тому він майже кожен день приносив їй свіжих ягід з лісу, іноді виконував важку роботу по дому. Якось лісничий натрапив на маленького лисеня, у якого була зламана лапа. Він вирішив взяти тварину додому, щоб потім показати її ветеринару.
Галина була щаслива, коли побачила маленьке звірятко. Вона могла годинами його доглядати. Тому дівчинка більше прив’язалася до сусіда, а той допомагав дівчинці у всьому навіть з уроками. Коли Галині виповнилося 18, вона зрозуміла, що відчуває до лісника романтичні почуття. Їй здавалося, що нікого більше їй у цьому житті не треба. Всі жителі села сміялися над Галиною, казали, що вона просто збожеволіла.
Навіть сам лісник казав, що не варто поспішати, та й молода вона – все життя попереду. А він уже старий – що може їй дати? Але Галині було однаково. Вона наполягала на тому, що їм треба вийти заміж. У результаті дівчина втекла від бабусі і почала жити з лісником – Андрієм. Через кілька років у них народилася донька. Галина каже, що вона найщасливіша дівчина на світі…
