Катя, сестро, старша за мене на 2 роки. Вона завжди була для мами ідеальною дитиною. Її у всьому ставили мені як приклад. Приносила Катя чвертки – нормально, але варто було принести четвірку мені – починався справжній сkандал. Коли я була в підлітковому віці, вся ця метушня з порівнянням мені набридла, і я вже протестувала проти всього, що робила Катя. Катя також змінилася. Погано вчилася, фарбувала волосся у синій колір – але ставлення мами до нас не змінювалося. Після школи я перестала спілкуватися з обома – мене вони дуже дратували.
Навіть надійшла до іншого міста, щоб ніяк із ними не перетинатися. Катя одружилася за 4 роки до мене. Старшій дитині вже 3 роки, на підході друга. Мама на сьомому небі від щастя. А нещодавно я сама дізналася, що в положенні. Ми з чоловіком дуже хотіли цю дитину, але я все одно хвилювалася. З одного боку, здається, що все гаразд. У нас є квартира, у чоловіка хороша робота. Навіть якщо я піду в декрет – на нашому фінансовому стані це ніяк не позначиться. Незважаючи на все, я вирішила зателефонувати мамі та повідомить цю важливу новину.
Але у відповідь від неї я почула таке: -Ну, куди вам дитина? Зовсім збожеволіли? Вітаю, звісно, але це було з твого боку дуже безвідповідально. Невже? Сестра з чоловіком ледве виплачують іпотеку, і зараз заклали другого. Тобто. з її боку все було виважено, а моєму – безвідповідально. Нарешті я зрозуміла, що в мами щось з мізками. Сподіваюся, з роками наш зв’язок поступово зійде нанівець.
