Моя дочка близько року зустрічалася з Антоном. Вони часто ходили разом різними парками, кіно, театр… Коли діти зрозуміли, що більше не має сенсу затягувати, вони вирішили узаконити свої стосунки, а невдовзі дізналися про майбутнє поповнення в їх сім’ї. Я ніколи не цікавилася матеріальним станом сватів, але коли я дізналася, що в них крім своєї трикімнатної квартири є ще одна двокімнатна, у мене очі на лоб полізли, адже маючи таку можливість, вони ніяк не допомагали нашим дітям. Справа в тому, що одразу після весілля молодята почали жити у орендованій квартирі.
Вони хотіли паралельно збирати гроші на початковий внесок, але з орендою це виходило погано. Якось донька спробувала поговорити зі свекрухою, щоб донести до нього, що Антонові складно працювати на двох роботах, щоб і на квартиру збирати, і виплачувати оренду. Тоді свекруха сказала невістці, мовляв, Антон уже чоловік, і він сам повинен дбати про свою родину, не покладаючись на допомогу та подачки від батьків. Я розуміла, що з такими темпами діти на власне житло не нагромадять, тож буквально змусила їх переїхати до мене.
Так ми й зробили: почали жити разом. Виявилося, що свекруха не всю свою отруту тоді показала, не давши дітям пожити в її квартирі. За 3 місяці після народження онука вона жодного разу не прийшла до нього, не дзвонила і не цікавилася, може, що потрібно було її онукові. Діти вирішили й далі не дозволяти сватам бачитися з онуком, адже тим відверто начхати на малюка, а я не розумію, як можна бути такими холодними по відношенню до власних дітей і першого онука…
