Я якось приймав вагітних пацієнток на жіночу консультацію, все було досить тихо. Коли увійшла одна дівчина, день уже майже скінчився, а мої думки вже повернулися додому. Цей момент я пам’ятатиму завжди. Вона схлипувала, коли ми обговорювали її самопочуття та результати УЗД. Я був розгублений, не знав що думати. – Що трапилося, – спитав я. У вас є про блеми зі здоров’ям? Чому ви nлачете? Молода жінка спокійно відповідає: – Лікарю, вибачте, зі мною все гаразд. Ваші добрі, схожі на собачі, очі, так на мене подіяли , що я не змогла стримати сльо зи. Я хотіла б обійняти вас.
Тепер я ніколи не зможу забути жарт про собачі очі. Щоразу, коли у мене поrаний настрій, я думаю про ту дівчину. Зрештою, гормони – неприємна штука. Зараз я стою поруч із жінкою, у якої почалися nерейми. Ось-ось мав з’явитися новонароджений. Незважаючи на дискомфорт, жінка швидко будить усіх і каже своєму животу: – Ой доню, все, якщо ти не з’явишся на світ протягом півгодини! І о 00:02 донька народилася. Ми з колегами запитали: – Ну що, Машка впоралася? Встигла?
– Яке “встигла”, – сердито відповідає жінка. Я здивований і питаю: – А що жа хливого сьогодні, що ви вчора хотіли наро дити доньку? – Ліkарю, я не хотіла псувати день народження доньки, бо сьогодні день народження моєї свекрухи, – уточнює вона. – Тоді все очевидно. Зважаючи на те, що запізнення всього дві хвилини, ми можемо записати це як учора. Зрозуміло, ми так не робимо, але це особливий випадок, – додав я жартома. – Я ціную це, лікарю. Велике дякую за ваше розуміння! – радісно вигукнула жінка.
